Володимир-Волинське управління водопровідно-каналізаційного господарства засноване 16.07.1992 на базі дільниці по експлуатації споруд водопровідно-каналізаційного господарства згідно рішення Володимир-Волинської міської Ради №13/11 від 26.06.1992 р.
В свою чергу дільниця по експлуатації споруд ВКГ була створена за рахунок реорганізації колишнього комбінату комунальних підприємств, який об’єднував на той час майже всю комунальну службу міста. До складу комбінату входили такі об’єкти як водозабір, каналізація, очисні споруди, гараж санітарної очистки міста, готель "Волинь”, зелене господарство та ритуальна служба. Таким багатопрофільним колективом керував на той час Гендис Володимир Іванович
В лютому місяці 1987 року рішенням міської Ради ККП було реорганізовано, відділено водопровідно-каналізаційне господарство і створено дільницю по експлуатації споруд водопровідно-каналізаційного господарства з підпорядкуванням її в/о "Волиньводоканал”. Обов’язки начальника дільниці, а потім і управління було покладено на Власюка Олександра Петровича, який очолював даний колектив більше 20 років, до грудня 2010 року.
З грудня 2010 року керівником УВКГ призначений Власюк Володимир Васильович.
Головний інженер Ковалюк Ярослав Іванович працює з початку створення управління з 01.03.1989р.-24.02.1997р. і з 06.03.2007р. по сьогоднішній день.
До складу управління ВКГ входять такі виробничі підрозділи, як дільниця водопостачання, яку очолює з 29.09.89 року Борисов Ігор Володимирович, дільниця водовідведення – очолює з 26.02.1987 року Бобко Володимир Леонідович, дільницю очисних споруд очолює Юзич Андрій Орестович з 20.06.97 року, ремонтно-транспортну дільницю очолює Зубаль Петро Тихонович з 18.10.89 року. Абонентський відділ очолює Янчук Олена Святославівна з 2011 року, Виробничо-технічним відділом керує Свєтна Раїса Володимирівна.
Дільниця водопостачання міста – це 11 артезіанських свердловин, насосна станція ІІ підйому з вбудованою станцією знезалізнення, резервуари чистої води, хлораторна, 25 км. водопровідних мереж з спорудами на них, та підвищувальна станція.
Водопостачання міста на період 60-х років базувалось на 200-х безсистемно розкиданих по місту малогабаритних свердловинах, які експлуатували напірні води сенонського водоносного горизонту. Більшість свердловин являлись ненадійними, враховуючи примітивність їх обладнання, невивченості гідрогеологічного режиму і недостатньо доброго санітарного стану. І хоча в місті було багато свердловин і шахтних колодязів, воно було нерівномірно забезпечено водою. В зв’язку з тим, що існуюче розрізнене водопостачання не забезпечувало збільшених за ці роки водно-господарських потреб міста, виникло питання про будівництво в місті централізованого водопостачання. Майданчик для розташування водозабірних споруд було вибрано у відповідності з рекомендаціями гідрогеологів, місцевих санітарних органів, з врахуванням проекту планування на південно-східній околиці міста в долині річки Риловиці в 0,5-1,5 км від полотна залізниці. Потік підземних сенонських вод направлений в цьому місці в сторону міста і тому не забруднений, в санітарному стані – віддалений від населених кварталів, має високу водообільність, з високим статичним рівнем (самовиливом). Розвіданий і затверджений запас підземних вод в цьому районі згідно протоколу УТКЗ № 3582.
Якість питної води відповідала нормам ГОСТу 2874-82 "Вода питна”. Можливість розміщення майданчика насосної станції ІІ підйому поблизу свердловин мало великий позитив. Згідно проекту, розробленого Львівським філіалом інституту "Укргіпромбуд” в 1967 році на першу чергу будівництва було передбачено буріння перших 4-х артезіанських свердловин, будівництво насосної станції ІІ – го підйому з станцією знезалізнення, градирнею, будівництво резервуара чистої води (РЧВ) хлораторної зі складом хлору, 8 км. водопровідних мереж та водозабірної башти в кінці мережі.
Водопровідні мережі були запроектовані: І вітка по головних вулицях міста Луцькій, Ковельській, Сагайдачного, Павлова, Княгині Ольги, ІІ вітка – перевулок Веселий, вул. 20 Липня, Львівська, Цинкаловського, Миколаївська.
Будівництво І черги даного об’єкту було закінчено в 1971 році і в січні місяці 1972 року введено в дію міський водозабір з проведенням системи пуско-налагоджувальних робіт. З цього періоду розпочалась історія розвитку комунального водопостачання міста. Першим керівником міського водозабору було призначено Думу Бориса Олексійовича (спогади якого викладені у статті газети "Слово правди” від 24.01.2002 року №7 "До води як до хліба”).
Продуктивність І черги збудованого водозабору становила 4520 м³/добу. Питання розширення діючого водозабору виникло в зв’язку з будівництвом в місті житла та заводу СОМ (нині КМП). При дольовій участі заводу було збудовано на території діючого водозабору додаткові артезіанські свердловини, резервуар чистої води, встановлений додатковий насос в машинному залі насосної станції ІІ підйому, здійснено добудову існуючої станції знезалізнення, що збільшило продуктивність водозабору.
В 2002 році в насосній станції ІІ підйому водозабору було здійснено заміну насосних агрегатів марки 6 НДВ на більш економічні насоси німецької марки "Willo” 80/170 з частотним перетворювачем "Danfos”, а в 2006 році здійснено заміну ще одного такого агрегата.
Схема подачі води споживачам слідуюча: вода із свердловин по водоводах І підйому подається на станцію знезалізнення, де на швидких фільтрах фільтрується і подається в РЧВ, де знезаражується гіпохлоритом натрію і насосами насосної станції ІІ підйому подається в міську розподільчу мережу споживачам. Контроль за якістю води по хімічних та бактеріологічних показниках веде акредитована лабораторія водозабору. Водопровідна система міста виконана в основному з чавунних напірних труб Д-500-100 мм; в індивідуальній забудові Д-76-15 мм. схема мережі – кільцьова.
Згідно проекту генерального плану забудови міста передбачено подальший благоустрій міста, збільшення житлової забудови та ріст промисловості міста викликало на той час необхідність розширення існуючого водозабору.
Система водовідведення міста бере свій відлік в 1966-67 р., коли було розпочато будівництво як водопровідних так і каналізаційних мереж по головних вулицях міста – Ковельській, Сагайдачного, Павлова, Князя Василька та будівництво головної каналізаційної насосної станції, розташованої в одній з низьких точок міста по вул. Князя Романа.
Система каналізації була прийнята повна роздільна, при якій господарсько-побутові стоки транспортуються по окремому трубопроводу на КНС, а дощові стоки по дощовій каналізації в річку. В 1971 році на балансі комбінату комунальних підприємств рахувалось 9 км каналізаційних мереж та 2 каналізаційні насосні станції, одна з яких головна, інша збудована по вул. Луцькій з дольовою участю РТП і перекачувала стоки РТП на ГКНС і далі по напірному колектору в р.Луга в районі с.Лобачин.
На сьогоднішній день на балансі УВКГ знаходяться 9 каналізаційних станцій та 45 км каналізаційних мереж. В 1985-1986 р. згідно проекту , розробленого Львівським філіалом інституту "Укрпівденьгіпрокомунбуд” було здійснено: реконструкцію КНС №1 та КНС №2 з заміною насосних агрегатів, будівництво 2-х ниток кабельних ліній до КНС №1 та №2, також збудовано 10,5 км каналізаційних мереж, з яких 5,8 км 2-х ниток напірних колекторів. Були збудовані каналізаційні мережі по вул. Ніла Хасевича, Генерала Шухевича, Старицького, Річинського, 20 Липня, Устилузькій. Додатково проектом "Розширення та реконструкція каналізаційних мереж м.Володимир-Волинський” було передбачено на території насосної станції ІІ підйому будівництво ремонтно-механічних майстерень з гаражем, котельнею та адміністративно побутовим корпусом, які були збудовані і введені в дію в 1987 р.
Очисні споруди каналізації збудовані і введені в дію в 1978 році в с.Лобачин. Дольову участь в будівництві очисних споруд прийняв завод СОМ (тепер КМП). Очисні споруди каналізації знаходяться на південній захід від м.Володимира-Волинський. Перша черга очисних споруд розрахована на 10 т.м³/добу стоків. Система очисних стічних вод на очисних спорудах повна біологічна з доочисткою на біологічних ставках. В склад очисних споруд входять: виробничий корпус з машинним залом, лабораторією, хлораторна, котельня, каналізаційна насосна станція, технологічні споруди з блоком ємностей, мулові майданчики та біологічні ставки. Контроль за процесом очистки стічних вод здійснює виробничо-технологічний персонал та акредитована лабораторія очисних споруд. В 2003 році здійснена реконструкція системи аерації аеротенків з заміною фільтросних пластин на більш прогресивну технологію, запропоновану Харківською фірмою "Екополімер”, що суттєво покращив технологічний процес очистки стічних вод.
В 1996 році проектним інститутом ""Укрпівденьгіпрокомунбуд” розроблено проект "Розширення та реконструкція каналізаційних очисних споруд м.Володимир-Волинський.” Згідно нового проекту передбачається доведення потужності очисних споруд до 23,0 тис. т.м³/добу. та на сьогоднішній день через відсутність великих промислових споживачів здійснення цього проекту, що потребує значних капіталовкладень, втратило актуальність. Тому керівництво УВКГ намагається здійснювати реконструкцію існуючих мереж поступово, з частковою заміною зношеного обладнання, трубопроводів.
На рахунку абонентського відділу УВКГ на сьогоднішній день знаходиться 11690 абонентів споживачів послуг водопостачання та водовідведення (населення) та 415 споживачів (підприємства та організації).
Послугами централізованого водопостачання та водовідведення користуються 24800 мешканців міста, що становить майже 55% від всіх мешканців міста.
В 2008 році управлінням водопровідно-каналізаційного господарства прийнято на баланс водозабірні споруди, що обслуговували житловий район вулиць Академіка Глушкова та Поліської Січі, на базі яких створено дільницю Північний водозабір, який очолює Савицький Борис Ярославович.
В 2009 році створено дільницю по обслуговуванню внутрібудинкових водопровідно-каналізаційних мереж, яка по договору з ЖЕК забезпечує належне функціонування інженерних мереж в житлових будинках. При цій дільниці знаходяться і диспетчерська служба, яка розміщується в центрі міста по вул.Шевченка, 13.
Нещодавно, в травні 2011 року Управлінням ВКГ придбана ліцензія на встановлення водомірних пристроїв(лічильників).
Загалом система водозабезпечення і водовідведення міста є складним багатопрофільним механізмом, на отримання якого необхідні немалі кошти. Тому міська рада, виконавчий комітет по мірі можливості щорічно виділяє кошти на ремонт мереж, модернізацію обладнання, впровадження передових технологій. Останні роки кошти на реконструкцію системи водопостачання і водовідведення виділяються також з державного бюджету які необхідно вчасно і в повному обсязі освоювати.
Отже, і завдань, і проблем в управлінні водопровідно-каналізаційного господарства вистачає. Колектив підприємства старається справитись з ним якомога успішніше. А результат тоді добрий, коли про усі ці клопоти не довідуються споживачі водоканалу, коли в кожній оселі є вода доброї якості, не виникають перебої в її постачанні, належним чином функціонує система водовідведення, не забруднюється навколишнє середовище. Бо ж усі знаємо: "Без води і не туди і не сюди”.
